Проблеми розвитку стрільби з лука в Україні

Продовження аналітики з проекту “ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ СТРІЛЬБИ З ЛУКА В УКРАЇНІ НА ПЕРІОД ДО 2022 РОКУ“. Сама програма документа не була офіційно прийнята.


Незважаючи на певні успіхи у розвитку стрільби з лука існують проблеми, що не дозволяють українським лучникам підвищувати свій спортивний рейтинг та увійти до когорти найкращих лучників світу. Основними проблемами розвитку є:

  • зменшилась кількість регіонів та товариств у яких культивується стрільба з лука;
  • спростована система проведення комплексих спортивних заходів типу «модіжні ігри», «юнацькі ігри» тощо та змагання на зразок чемпіонатів центральних рад товариств;
  • зменшилась мотивація керівників кафедр фізичного виховання та спортивних клубів вищих учбових закладів України сприяти роботі секцій стрільби з лука;
  • повна відсутність виробництва в Україні матеріальної частини для занять стрільбою з лука (припинення виробництва луків, стріл, прицілів, стабілізаторів, оперення, хвостовиків, матеріалів для тятив, якісних та дешевих матеріалів для виготовлення щитів тощо);
  • не налагоджена система співпраці з науковцями вищих учбових закладів та Академії наук України щодо розробки технологій підготовки лучників; 
  • не налагоджена система допомоги з боку підприємств військового призначення у виготовленні сучасної матеріальної частини лучників. Для прикладу, орієнтовно 95% виробництва фірми Істон у США забезпечує виробництво легких сплавів для потреб військових, для авіації та для космічної галузі. І лише 5% виробництва фірми вже більше п’ятидесяти років припадає на виготовлення стріл. У той же час згадані 5% виробництва фірми Істон складають 100% стріл якими користуються сучасні лучники усіх країн світу на Чемпіонатах континентів, Світу та на Олімпійських іграх. Мається на увазі те, що певні технології без надання грифу «таємниця» використовуються для виготовлення спортивного інвентаря з користю підвищення іміджу країни та для її збагачення. У провідних країнах світу для виготовлення плечей та руків’я луків застосовують тіж самі надсучасні матеріали та технології їх обробки що і для виготовлення виробів військового призначення;
  • низька мотивація молодих фахівців з вищою освітою починати працювати тренером стрільби з лука;
  • відсутня впевненість тренерів у надійності фінансової підтримки стрільби з лука на рівні регіонів (наприклад, у будь який момент може бути відмовлено у компенсації витрат на відрядження спортсменів для участі у змаганнях);
  • відсутня система аналізу сучасних напрацювань у галузі технологій підготовки лучників та оперативного ознайомлення з ними тренерів України (для прикладу, за останні 26 років не видано українською мовою жодної методичної розробки стосовно техніко – тактичної підготовки лучника);
  • відсутні закони та державні нормативні акти стосовно надання допомоги спортивним осередкам, тренерам та спортсменам з боку спонсорів, меценатів тощо;
  • недосконале використання засобів масової інформації для пропагування стрільби з лука;
  • не налагоджена система, за якою молоді та перспективні спортсмени отримують можливість набувати досвід участі у міжнародних змаганнях;
  • перед спортивною наукою не ставляться конкретні завдання і майже відсутні конкретні науково обгрунтовані рекомендації методичного характеру щодо шляхів та засобів покращення результативності лучників;
  • відсутня спадкоємність продовження спортивної карьєри випускниками ДЮСШ та СДЮСШ. Навіть майстри спорту міжнародного класу, діючі призери чемпіонатів України, світу та Європи після досягнення 23 років відраховуються з ДЮСШ та СДЮСШ і позбуваються права продовжувати тренування і, відповідно, приймати участь у змаганнях;
  • суттєво послабилась система соціального захисту і зокрема працевлаштування провідних лучників на роботу на час активних виступів на національних та міжнародних змаганнях. Також відсутня система резервуванням потенційних місць роботи з подальшим працевлаштування провідних лучників після закінчення спортивної карьєри; 
  • зменшилась комплексна підтримки стрільби з лука з боку державних структур;
  • відсутні закони та державні нормативні акти стосовно ефективного використання для занять олімпійськими видами спорту залів та технічних приміщень що знаходяться у комунальній власності у терміни вільні від основного призначення (наприклад, спортивні зали загально освітніх шкіл, коледжів, технікумів та тощо у вечірні часи, у вихідні, у святкові та канікулярні періоди);
  • не налагоджена система відбору талановитої молоді схильної до занять стрільбою з лука на державному рівні;
  • відсутня система підготовки та надання дозволів на роботу в якості тренера-інструктора особам без вищої спеціальної освіти;
  • недосконала система надання можливості займатися стрільбою з лука окремим громадян, навіть за власні кошти, при умові що вони не мають відношень до ДЮСШ, СДЮСШ або до товариств відомств. (Вирішення подібної проблеми могло б сприяти організації відбору та орієнтації талановитої молоді до подальших професійних занять стрільбою з лука та започаткуванню такого відносно нового явища в Україні як сімейні заняття спортом.)